Greccy metropolici zażądali, aby powołać prawosławny sobór w sprawie Ukrainy

Po polsku, Polecane

301001p

Czterech metropolitów greckiego Kościoła prawosławnego napisało list otwarty do przywódców poszczególnych cerkwi, wzywając do zwołania prawosławnego soboru w celu omówienia problemu ukraińskiego.

List podpisali metropolita Drinupolis, Pogoniani i Konitsy Andrzej, metropolita Pireusu Serafin, metropolita Kithiry Serafin i metropolita Etolii i Akarnanii Kosma. Wcześniej sprzeciwiali się uznaniu autokefalii niekanonicznej struktury Cerkwi na Ukrainie stworzonej przez rozłamowców. (…)

Duchowieństwo greckie skrytykowało próby przedstawienia Patriarchy Konstantynopola jako głowy całego Prawosławia, wskazujące, że jako pierwszy przewodniczy na przykład w soborach.
Metropolici piszą, że Ukraiński Kościół Prawosławny podlega jurysdykcji Patriarchatu Rosyjskiego, co było uznane przez całe prawosławie, zapisane w „Kalendarzach”, „Dyptychach” i „Rocznikach” lokalnych kościołów Prawosławnych.

Wszystkie bez wyjątku lokalne autokefaliczne kościoły prawosławne i patriarchaty uznają, że Cerkiew Ukrainy znajduje się pod jurysdykcją Moskwy. Wszystkie bez wyjątku Cerkwie uważają za jedynego kanonicznego metropolitę Kijowa Onufrego, który jest podporządkowany Kościołowi rosyjskiemu - czytamy w liście metropolitów, którzy odnoszą się do wielu historycznych dokumentów.

List stwierdza również, że Konstantynopol nie miał prawa ingerować w jurysdykcję Moskwy. Metropolici piszą, że rada prawosławna powinna zebrać się jak najszybciej, aby przedyskutować ten problem i aby zapobiec rozpadowi wspólnoty cerkiewnej, który miałby nieprzewidywalne konsekwencje dla całego Prawosławia.

Pod koniec 2018 roku z inicjatywy władz ukraińskich i Patriarchatu Konstantynopola utworzono tzw. „Cerkiew Prawosławną Ukrainy” (PCU), powstałą z połączenia dwóch schizmatyckich struktur. Otrzymawszy od patriarchy Bartłomieja “tomos o autokefalii”, nowa struktura okazała się prawie całkowicie od niego zależna. Następnie rosyjski kościół prawosławny przerwał komunię eucharystyczną z Patriarchatem Konstantynopola. W 2019 roku ukraińscy rozłamowcy zostali uznani przez greckie i aleksandryjskie kościoły prawosławne.

———

Dla porównania niżej umieszczamy dwa dokumenty. Pierwszy nadany w 1990 roku przez Cerkiew Rosyjską, a drugi - Tomos Patriarchy Bartłomieja.

1.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ
АРХИЕРЕЙСКОГО СОБОРА РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ
25 - 27 октября 1990 года
ОБ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

Архиерейский Собор под председательством Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия в составе 91 иерарха /6 отсутствовали по болезни/ рассмотрел и всесторонне обсудил обращение Украинской Православной Церкви о предоставлении ей независимости и самостоятельности в управлении.

Священный Синод Русской Православной Церкви в своем заседании 20 июля 1990 года /журнал №112/ ознакомился с постановлением Синода Украинской Православной Церкви от 10 июля 1990 года о мерах, направленных на расширение ее самостоятельности, принятых в духе Определений Поместного Собора Русской Православной Церкви 7-8 июня 1990 года, и имел соответствующее суждение.

Принимая во внимание принципиальную значимость упомянутого постановления Синода Украинской Православной Церкви для будущего церковной жизни на Украине, Священный Синод постановил: рассмотреть его на внеочередном Архиерейском Соборе.

Для подготовки Архиерейского Собора Священным Синодом тогда же была образована Комиссия под председательством Преосвященного митрополита Крутицкого и Коломенского Ювеналия. Комиссии поручалось тщательно изучить предложения Синода Украинской Православной Церкви в их связи с широким кругом исторических, канонических, пастырских и межнациональных проблем, при решении которых надлежит иметь в виду каноническое претворение в жизнь Определений Поместного Собора Русской Православной Церкви от 7-8 июня 1990 года, касающихся Украинской Православной Церкви.

1 октября 1990 года /журнал № 114/ Священный Синод одобрил деятельность вышеозначенной Комиссии. Материалы и предложения по данному вопросу были направлены всем Преосвященным Русской Православной Церкви и вынесены на обсуждение и утверждение настоящего Архиерейского Собора.

Тщательно изучив и всесторонне обсудив просьбу Синода и епископата Украинской Православной Церкви, - Архиерейский Собор о п р е д е л я е т:

1. Украинской Православной Церкви предоставляется независимость и самостоятельность в ее управлении.

2. В связи с этим наименование “Украинский Экзархат” - упраздняется.

3. Предстоятель Украинской Православной Церкви избирается украинским епископатом и благословляется Святейшим Патриархом Московским и всея Руси.

4. Предстоятель Украинской Православной Церкви носит титул “Митрополит Киевский и всея Украины”.

5. Митрополиту Киевскому и всея Украины, в пределах Украинской Православной Церкви, усвояется титул “Блаженнейший”.

6. Митрополит Киевский и всея Украины имеет право ношения двух панагий и предношение креста во время богослужения.

7. Синод Украинской Православной Церкви избирает и поставляет правящих и викарных архиереев, учреждает и упраздняет епархии в пределах Украины.

8. Митрополит Киевский и всея Украины, как Предстоятель Украинской Православной Церкви, является постоянным членом Священного Синода Русской Православной Церкви.

9. Настоящее Определение Архиерейского Собора Русской Православной Церкви подлежит утверждению Поместным Собором Русской Православной Церкви с внесением соответствующих изменений в Устав об управлении Русской Православной Церкви.

* * *

Грамота Алексия Второго, Божиею милостию Патриарха Московского и всея Руси, митрополиту Киевскому и всея Украины Филарету

(Провозглашена: Киев, Св. София, 28 октября 1990 г.)

“Мы, смиренный Алексий Второй, Божиею милостию Патриарх Московский и всея Руси, купно со всеми Преосвященными архиереями Русской Православной Церкви - Московского Патриархата, собравшимися на Архиерейский Собор 25-27 октября 1990 года в Свято-Даниловом монастыре в Богоспасаемом граде Москве, руководствуясь стремлением иметь благословенный мир, богозаветную любовь Христову и братское единение в общем делании на ниве Божией со всей Полнотой Украинской Православной Церкви во внимание к желанию и ходатайству ея Преосвященных архипастырей, собравшихся 9 июля сего 1990 года в Богоспасаемом граде Киеве для обсуждения и решения их церковной жизни на началах независимости и самостоятельности,

– благословляем через настоящую Грамоту нашу силою Всесвятого и Животворящего Духа быть отныне Украинской Православной Церкви независимой и самостоятельной в своем управлении, а Вам, единогласно избранному 9 июля 1990 года Епископатом Украинской Православной Церкви - Ее Предстоятелем. Мы уповаем, что Украинская Православная Церковь будет управляться согласно Божественным и священным канонам и унаследованным от святых отцов обычаям Кафолической Православной Церкви и определениям сего Архиерейского Собора. Мы единым сердцем и едиными устами молим Пастыреначальника Господа о ниспослании небесной помощи и благословения Святой Православной Украинской Церкви.

– Украинская Православная Церковь, соединенная через нашу Русскую Православную Церковь с Единой Святой, Соборной и Апостольской Церковью, без соборного решения всей Православной Кафолической Полноты да не изменяет у себя ничего, что касается догматов веры и святых канонов.

Содетельная и Вседержительная Живоначальная Троица: Отец, Сын и Святой Дух да укрепляет всегда святую Православную Украинскую Церковь, да венчает ее славою и честию и да благословляет ее бытие на спасение благочестивой полноты ея”.

Подписано в граде Москве 1990 года, октября 27 дня

АЛЕКСИЙ, Патриарх Московский и всея Руси


28 октября 1990 года, в воскресенье, за Божественной литургией в древнем соборе Святой Софии в Киеве Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II вручил Грамоту митрополиту Киевскому и всея Украины Филарету.

—————–

2.

ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНIЙ ЦЕРКВI В УКРАЇНІ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх.
«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви первородних» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить усім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною та непохитною.  Хоча одним стадом та одним тілом Христовим є і називається  Церквою Божою, яка повсюди має сповідання православної віри, спільність в таїнствах у Дусі Святому та непорушність апостольського спадкоємства та канонічного порядку, але ще від апостольських часів складається з Церков, розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями та вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст і країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських потреб у них.

Отож, оскільки благочестива та Богом бережена земля України укріплена та звеличена вищим промислом та отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та  пліч-о-пліч з народом й суголосно з давніми його проханнями, свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі православні Церкви, які мають в цьому потребу, а найдужче про ті, які від початку з ним зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Мірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими в Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділів у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями та всіма в них церковними установами, котра знаходиться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною та самоврядованою, маючи Першого в церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з  числа тих, що мають єпархії в географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви в цій країні, як проголошують божественні та святі Канони, вільно й у Святому Дусі, та безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.

До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо та проголошуємо встановлену в межах території України Автокефальну Церкву нашою духовною донькою та закликаємо всі світовi Православнi Церкви визнавати її як сестру та згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафiї за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження в Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.

І ми надаємо їй привілеї та всі суверенні права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння, поминає «Усiх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого та Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться та визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно зі священним Переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настановою 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок будуть [це] заперечувати, то нехай має силу рішення більшості». до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляцiйні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 17-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.

Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква в Україні визнає  головою Святіший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи та Предстоятелі, та має разом з іншими канонічними  обов’язками та відповідальностями насамперед збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності та спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і Всієї України, як і Архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи в страху Божому мир і згоду в країні та в своїй Церкві.

Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності та спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України повинен поминати за давніми Переданнями святих Отців наших Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком,  отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словакії в священних Диптихах і на церковних зібраннях.
Таким чином, Православна Церква в Україні, через свого Першого чи  канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань у міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків усталеним Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирнi Грамоти до Вселенського Патріарха та до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї і Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки та твердого взаєморозуміння, причому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні та священні ставропігії зберігаються неприменшеними.

Отже, на всiх цих умовах наша Свята Христова Велика Церква благословляє та проголошує Православну Церкву в Україні Автокефальною та щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, укріпив назавжди її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подав їй благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.

Таким чином, таке вирішене та розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено, для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точнiй і ідентичнiй копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Епіфанію та його високопревосходительству, Президенту країни пану Петру Порошенку, для вічного доказу та постійного представлення.
Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктiона 12.

† Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує
† митрополит Вріульський Пантелеймон,
† митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій
† митрополит Германський Августин
† митрополит Транупольський Герман
† митрополит Нью-Джерський Євангел
† митрополит Родоський Кирилл
† митрополит Ретімнський і Авлопотамський Євгеній
† митрополит Корейський Амвросій
† митрополит Сингапурський Контантин
† митрополит Австрійський Арсеній
† митрополит Сімський Хризостом
† митрополит Чиказький Нафанаїл

Źródło: https://pl.sputniknews.com/swiat/2019120111433499-greccy-metropolici-zazadali-aby-powolac-prawoslawny-sobor-w-sprawie-ukrainy-sputnik/

Icons by N.Design Studio. Designed By Ben Swift. Powered by WordPress
RSS Zaloguj